Меню

Серед тих спеціалістів, яких завжди потребуватиме суспільство, одними з найперших вважають медиків.
У розвитку кращих вітчизняних традицій вищої медичної освіти визначна роль належить одному з найстаріших вузів України - Дніпропетровській медичній академії

Її історія тісно пов'язана з історією нашого міста - великого індустріального, наукового і культурного центру держави.

4 жовтня 1784 р. імператрицею Катериною ІІ підписано Указ Сенату, в якому вона звеліла у губернському місті Катеринославського намісництва заснувати Університет з вищою лікарською школою при ньому. Для відкриття вищої медичної школи знадобилось 132 роки після видання цього документа. У 1899 р. і було відкрито Вище гірниче училище, а 15 вересня 1916 р. при ньому створені Вищі жіночі курси, про що повідомлялося в газеті «Русское дело» і в «Екатеринославской земской газете». Цього ж дня у відправі соборного духовенства протоієрей О.Д. Страхновський відслужив молебень. Курси мали два відділення - фізико-математичне і медичне. Першим директором Катеринославських Вищих жіночих курсів став ректор гірничого інституту, професор М.І.Лебедєв, деканом медичного відділення - професор Я.М. Должанський. Організатори курсів зіткнулися зі значними матеріальними труднощами, бо уряд не надав ніякого фінансування. Кошти фундаторського комітету складалися із членських внесків, пожертвувань, плати за навчання (250 карбованців за рік). Значну допомогу надав заможний комерсант М.С. Копилов, до якого за порадою професора Д.І.Яворницького звернулося товариство сприяння вищій жіночій освіті, що відало Вищими жіночими курсами. З перших років становлення закладу зусилля її керівників були спрямовані на створення не тільки матеріальної бази, але й наукових шкіл, пошук кадрів, розробку навчальних планів та програм, складання підручників та посібників.

М.І. Лебедєв В.П. Карпов А.А. Левін-Лаврецький С.С. Каган

 У 1918 р. Вищі жіночі курси увійшли до складу Катеринославського університету, статут якого було розроблено і затверджено комісією під головуванням видатного вченого, академіка В.І.Вернадського. У зв'язку з реформою вищої освіти в Україні медичний факультет університету став самостійним вузом і отримав назву Катеринославської медичної академії. Першим ректором призначено видатного вченого-гістолога, професора В.П.Карпова. Він залучив до академії досвідчені науково-педагогічні кадри, помітно зміцнив матеріальну базу (було придбано Олексіївський госпіталь, розпочато будівництво морфологічного корпусу), видано підручник «Начальный курс гистологии». На вшанування пам'яті першого ректора на честь 125-річчя від дня його народження було засновано наукову конференцію "Карповські читання» і медаль В.П.Карпова за найкращі науково-дослідні роботи з теоретичних дисциплін.

У 1925 р. відбувся перший випуск 248 лікарів. Розпочалося створення клінічних баз. Перші клініки розташувались у приміщеннях Земської губернської лікарні та лікарні Червоного Хреста. На базі Олексіївської земської лікарні утворився пологовий притулок. Нелегкими були ці роки, але вже тоді за складних умов професори М.О. Кабанов, О.І. Тальянцев, І.В. Троїцький, А.Ф. Држевецький, Я.Й. Гальперн, М.С. Кахіані, А.М. Кавецький, С.М. Компанієць, Ф.Г. Цомакіон та інші заклали основу для подальшого розвитку академії, наукових напрямків, створення єдиного медичного товариства, видання журналів «Катеринославський медичний журнал», «Новий хірургічний архів». У ці роки активно формувалися наукові школи: відомого хірурга професора О.О. Абражанова, який створив новий напрямок у шкірно-пластичній хірургії, талановитого педагога і клініциста-педіатра, професора М.Ф.Руднєва, іменем якого названа 3-я міська клінічна лікарня, видатного епідеміолога академіка Л.В.Громашевського, який заснував кафедру епідеміології. 

У 1926 р. введено новий навчальний план, за яким збільшилася кількість годин практичних занять. З 1931 р. інститут почав видавати газету «За соціалістичні медичні кадри».

У 30-і роки з особливою гостротою постало питання державного санітарного нагляду у всіх галузях народного господарства, що зумовило створення у 1931 р. санітарно-гігієнічного факультету. Започаткували його відомі вчені М.Б. Станішевська, Л.М. Горовиць-Власова, І.Л. Штрум, С.С.Каган, М.В. Донич.

У 1937 р. відкрито педіатричний факультет.

За час із 1935 р. до 1941 р. в інституті було захищено 27 докторських і 158 кандидатських дисертацій. У 1941 р. випущено 644 лікаря. Велика Вітчизняна війна перервала мирну діяльність, але виявила відданість й патріотизм численного загону викладачів і вихованців. В серпні 1941 р. інститут евакуювався до Ставрополя, де відбувся другий достроковий випуск лікарів. Продовжувалась евакуація інституту до Махачкали, а потім до Ташкента і Фергани. Робота інституту перебудовувалась у відповідності із завданням воєнного часу - підготовкою лікарів для фронту. В умовах евакуації (1941-1944) спеціальну підготовку пройшли понад 1000 лікарів. Багато співробітників, випускників, студентів самовіддано билися на фронті, в партизанських загонах, антифашистському підпіллі, працювали в тилу. Велику роботу проводив створений на базі обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова фронтовий евакогоспіталь №3328, начальником якого був доцент І.М. Кучерявий, а працювали в ньому професори Д.О.Василенко, Л.О.Смирнова, М.Я. Хорошманенко. Незабутні для нащадків імена Є.Г. Попкової, Г. Романової, І.Клюєва, Л.Тарасової, М.І. Саянової, Г.А. Клешканя, А.Жукової-Церетелі, З.А.Сотської, М.Ю.Демка, М.Т.Ессі-Езінга, Р.Р.Кабанова, П.І.Сябра та ін. У квітні 1944 р. інститут повернувся до звільненого Дніпропетровська. Почалися відбудовчі роботи в навчальних корпусах, клініках, лабораторіях. Плідно працювали у післявоєнні роки член-кореспондент АМН СРСР М.І. Зазибін, професори Т.Є. Гнилорибов, М.В. Міртовський, М.О. Кімбаровський, В.Л.Гербільський, М.М.Денисенко, І.М. Гольштейн, Г.О. Батрак, Л.А. Луковський, Ю.І.Деміховський, Г.Т. Чукмасова, А.І. Дашевський, А.Ф. Зеленський, Г.Д. Хрисгич, В.М. Дзяк, К.І. Степашина та ін.

Л.А. Габінов М.М. Тро­ста­нецький І.М. Кучерявий Д.П. Чухрієнко

Упродовж 1956-1962 pp. в інституті працював фармацевтичний факультет. У 1959 р. було відкрито вечірнє відділення лікувального факультету. У1963 р. утворено стоматологічний факультет. На базі великих клінік Дніпропетровська і Кривого Рогу у 1973 р. організовано факультет удосконалення лікарів.

Йшли роки, удосконалювались форми і метод роботи, збагачувалась матеріальна база інституту, зростав його науковий потенціал. Понад 40 тисяч випускників закладу одержали дипломи лікарів. Серед них - міністри охорони здоров'я України А.Ю.Романенко, А.М.Сердюк, B.О. Бобров, міністр соціального забезпечення України О.М.Лук'яненко; директори НДІ - академік НАН України В.В.Смирнов, член-кореспонденти НАМН України В.О. Бобров, Ю.О. Філіпов, В.М. Коваленко, В.П.Топка, М.Г.Карнаух; Герої Соціалістичної праці М.Г.Желяєва, C.І.Борисенко, С.О. Густилін, Г.А. Андрієнко, Г.К. Комеко, Є.А. Гречанов; Перший народний лікар України В.Н.Василенко та ін. Понад 100 співробітників інституту надавали допомогу в розвитку охорони здоров'я та вищої медичної освіти в країнах Азії, Африки, Південної Америки, Близкого і Далекого Сходу.

Період ректорства професора І.І.Крижанівської (1964-1981) позначився значним зміцненням матеріальної бази вузу і став суттєвим поштовхом для оновлення всіх напрямків діяльності вузу. У вересні 1966 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР за заслуги у розвитку медичної науки, підготовці кадрів та з нагоди 50-річчя з дня заснування інститут нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Після відновлення навчальних та лікувальних баз академії значно розширився спектр спеціальностей, підвищився якісний склад викладачів, організовано стоматологічний факультет, відкрито нові кафедри, створена центральна науково-дослідна лабораторія. У 1974 р. відкрито підготовче відділення.

Під керівництвом ректора член-кореспондента НАН і НАМН України професора АВ. Новицької-Усенко (1981-1996) на базі закладу створено факультет іноземних студентів, відкрито медичний ліцей, організовано лабораторію психофізіологічного тестування, значно розширені навчальні та клінічні бази. У 1992 р. розпочато роботу спеціалізованих вчених рад.

20 квітня 1994 р. Постановою Кабінету Міністрів України №244 інституту повернено статус академії. Того ж року створено відділ міжнародних зв'язків, а у 1995 р. відбувся перший випуск спеціалістів - іноземних громадян. Академія увійшла до Європейської Асоціації міжнародної освіти. Основними науковими напрямками академії у цей період є вивчення і застосування негемоглобінових переносників кисню; програма "Солоний Лиман", що об'єднує зусилля 9 кафедр академії; реабілітація хворих на ішемічну хворобу серця і ревматизм; дистанційне руйнування каменів у нирках і сечовому міхурі; ендо-протезування великих і дрібних суглобів; розробка нових препаратів бактеріального походження; комп'ютерне забезпечення наукових досліджень і навчального процесу; розробка та впровадження нових методів діагностики; моніторинг стану навколишнього середовища; фундаментальні морфологічні, нейрофізіологічні, біохімічні дослідження.

М.Я. Хо­рош­ма­ненко І.І. Крижанівська Л.В. Новицька-Усенко Г.В. Дзяк

Протягом 80-90-х років стратегічним завданням гуманізації освіти в умовах розвитку самостійної України стало виховання духовної людини, адекватної запитам нового століття. Діюча в академії програма безперервної гуманітарної освіти студентів тісно пов'язана з професійною підготовкою й охоплювала всі курси. В академії створені всі умови для духовного удосконалювання студентів і їхнього гармонічного розвитку. Невід'ємна частина єдиного керованого виховного процесу - творчість студентів: філософський театр, студентський клуб, вечори українських національних традицій. Вони об'єднали 25 творчих колективів, три з яких носять звання народних. Активно працювали фонд підтримки і пошуку талановитої молоді, фонд соціального захисту, фонд духовного відродження, асоціація сгудентів-медиків, рада молодих учених, студентське наукове товариство.

У 1996 р. академію очолив академік Г.В. Дзяк. В цей час у структурі академії працювали 6 факультетів (три медичних, стоматологічний, іноземних студентів, післядипломної освіти), на яких навчалось понад 4300 студентів і лікарів-курсантів. Академія має 8 навчальних корпусів загальною площею 52000 кв.м., у яких розташовано 608 аудиторій, кабінетів і лабораторій. У розпорядженні студентів і співробітників - сучасна наукова бібліотека, сертифікована центральна науково-дослідна лабораторія, розвинутий спортивний комплекс. Серед викладачів: академік НАМН України, три член-кореспонденти НАМН України, член-кореспондент НАН України, 4 співробітника нагороджені нагородами Президента України, 5 заслужених працівників вищої школи і народної освіти, 11 заслужених діячів науки і техніки, 10 лауреатів Державної премії України і Російської Федерації, 6 заслужених лікарів, 25 дійсних членів і член-кореспондентів багатьох національних і закордонних академій, учасників міжнародних наукових товариств і асоціацій. У 2001 році на базі Дніпропетровської державної медичної академії створена проблемна лабораторія «Нові інформаційні технології в медицині».

Академія стала одним з перших закладів України, де впроваджено тестові екзамени „Крок", а також єдиний практично-орієнтований випускний іспит. Навчання інтернів і клінічних ординаторів проводиться на 22 кафедрах по 39 напрямках. Крім громадян України, в клінічній ординатурі навчається понад 60 іноземних громадян. Академія підготувала близько 1000 іноземних спеціалістів для ЗО країн світу, бере участь у вітчизняних і міжнародних освітянських виставках, ущільнює партнерські стосунки із закладами освіти і науки країн Європи, Азії та Північної Америки, активно співпрацює з ВООЗ, посольствами різних країн світу та іншими міжнародними організаціями. Обмінні стажування викладачів і студентів у медичних закладах США, Франції, Японії, Данії, Німеччини, Іспанії, Голландії та інших країн, збагачуючи навчальний процес, наближають його до міжнародних стандартів, як цього вимагає цивілізація XXI століття. У закладі започатковано нові наукові розробки, присвячені діагностиці і лікуванню гіпертонічної хвороби залежно від гіпертрофії лівого шлуночка та ремоделюванню міокарда, профілактиці перинатальних наслідків та методів збереження репродуктивного здоров'я, розробці нових конструкцій вітчизняних ендопротезів суглобів, адаптації та реабілітації здоров'я дітей промислового регіону, імуноморфології пухлин, діагностиці, профілактиці та лікуванню СНІДу. Академія видає наукові медичні журнали - «Медичні перспективи", "Урологія", "Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія", «Морфологія». На базі академії регулярно проводяться різноманітні національні та міжнародні наукові форуми.

Заклад плідно працює над зростанням престижності вищої медичної освіти України та підвищенням її міжнародного авторитету, суттєво впливає на формування духовних цінностей і світогляду своїх випускників.